Uncategorized

На швидкісних побаченнях Ясинувата Україна

А ще їм не дають розслабитися терористи — до їхніх позицій звідси менше трьох кілометрів.

Залишити відгук

Вчора дуже гриміло — хоча ми й звикли до такого «будильника», але того разу він виявився занадто гучним. Спершу навіть здалося, що кілька снарядів десь поруч приземлилося. На щастя, лише здалося… Час збиратися. Бажаю хлопцям спокійної служби і зажурений сідаю в автомобіль. Після побаченого не лишається жодних сумнівів, що наші хлопці давно загартувалися суворими буднями Донбасу.

Серед тих, хто нині здійснює контрольно-пропускний режим, є й такі, хто проходив бойове хрещення у реальних сутичках із сепаратистам. Всі вони готові захистити Батьківщину знову, якщо буде потрібно. Виснажені та втомлені щоденною службою та життям у бліндажах, вони намагаються виконувати свою справу сумлінно. А вже через чотири місяці солдат попросив руки дівчини.

Рекомендовані пакети

І вона відповіла: «Так»…. Утім, через півроку ситуація виправилася настільки, що у хлопця виникло бажання підписати контракт про проходження військової служби. Підрозділ, куди перевели молодого контрактника, незабаром мав відправлятися до зони проведення АТО. Було це восени року, ситуація на Донбасі залишалася напруженою. Перші дні ніс службу на блокпосту як стажер, але досить швидко став виконувати всі завдання нарівні із бувалими бійцями. Слід зазначити, що перед відрядженням Богдан не зізнався батькам, куди їде — не хотів, аби ті хвилювалися.

Та довго тримати це в таємниці не вийшло. Коли одного разу гвардійці прибули до блокпоста у селі Михайлівці Станично-Луганського району, який їм мали передати воїни ї окремої механізованої бригади ЗСУ, то зустрів свого рідного дядька Броніслава. Звичайно, зустрічі вони були раді, та довго приховувати від близьких своє перебування на Донбасі у гвардійця не вийшло.

Але повернімось до найцікавішого у цій історії — а саме, до знайомства майбутнього подружжя. На початку липня року Богдан прибув у зону АТО втретє. Цього разу йому судилося виконувати завдання на блокпосту неподалік міста Красногорівки, що зовсім поруч із Донецьком. Здавалося б, з початку неоголошеної війни на Сході України місцеві мешканці. Однак колеги зі Збройних Сил завірили гвардійців, що у Красногорівці живуть щирі люди, які доброзичливо ставляться до своїх захисників. Солдат Ліпський та його однополчани пересвідчилися у цьому вже під час першої поїздки у місто, де вони мали поповнити запаси води — перехожі залюбки підказували хлопцям у формі, як проїхати до колодязя.

Коли дісталися до нього, почали наповнювати привезену із собою літрову бочку. Якраз у той момент повз колодязь проходила дівчина, Богдан набрався сміливості і заговорив із нею. Чарівна незнайомка назвалася Оленою. Добре, що бочка була великою і поки набиралася вода, вони встигли і розговоритися, й телефонами обмінятися. Товариші навіть заздрили Богданові, мовляв, бач, який молодець, не проґавив можливість завести подругу!

А він цілу дорогу назад непокоївся, чи правильно записав номер? Чи не переплутав ненароком якусь цифру? Коли вже можна їй написати і чи зручно це взагалі буде?


  1. Герої. Михайло Григорук!
  2. регіон знайомств в Інтернеті Керч Україна!
  3. Інформдень: 30 липня.
  4. знайомства толстушки в Новоукраїнка Україна!
  5. сканування приватних знайомств в Ківерці Україна.

Та коли солдат прокинувся наступного ранку, то посміхнувся, побачивши нове повідомлення: «Привіт! Як у тебе справи? Спілкувались, переважно, переписуючись по телефону.


  1. Обговорення користувача:Fessor/Архів 2!
  2. Slovochesti n60 final compressed by NGU - Issuu.
  3. Оберіть ваше місто.
  4. азіатські сватання поблизу Тростянець Україна!
  5. Провайдер ВОЛЯ - підключити послуги ТБ та Інтернет в Київ.

Олена намагалася не бути надокучливою, адже розуміла: якщо Богдан на посту, то відволікатися не має права, а після напруженої зміни йому, як і будь-якому воїну, хочеться відпочити. Інколи Богдану вдавалося вирватись на побачення, тож хвилини зустрічей в Красногорівці здавалися закоханим вічністю, вони встигали розповісти все, що трапилось із кожним під час розлуки, ще й обмінятися поцілунками.

Інколи Олена сама приходила до нареченого із гостинцями, адже від населеного пункту до блокпосту було всього кілька кілометрів. Так промайнули чотири місяці.


  • додаток підключення поблизу Вовчанськ Україна.
  • сайт підключення поблизу Яворів Україна!
  • додатки для знайомств місто в Болград Україна.
  • Навігаційне меню.
  • підключити веб-сайти Тульчин Україна.
  • Після відрядження, у грудні, Богдану дали денну відпуску, яку він провів із Оленою. Саме тоді вони вирішили побратися і через два місяці розписалися у місті Гірник Донецької області. Зі сльозами радості батьки благословили подружжя. Святкували вдома у батьків Олени, але й на блокпост до побратимів завітали. Важко було повірити, що наречений зазвичай носить однострій, бронежилет та автомат, а не піджак і білу сорочку — настільки личив Богданові новенький костюм!

    Ось тільки із весільною подорожжю не склалося — солдату Ліпському потрібно було мерщій повертатися на службу. Звичайно, подружжя намагалося не розлучатися надовго — Олена провідувала Богдана так часто як це було можливо, але як і кожна молода дружина, чекала на його повернення додому. У червні термін чергового відрядження Богдана добіг кінця, він повернувся до місця постійної дислокації бригади і привіз до Харкова свою кохану.

    Утім, подружжя планує переїхати до Маріуполя, де Олена продовжить навчання у Донецькому державному університеті управління, і сподівається, що командування піде назустріч молодій родині, дозволивши солдату Ліпському перевестись на нове місце служби. На прохання порекомендувати потенційного героя наступного журнального матеріалу командир блокпосту впевнено вказав на річного контрактника, зазначивши, що той має на особистому рахунку близько 30 характерних затримань, і Руслан охоче погодився розповісти про себе.

    Відслуживши, він повернувся додому на Харківщину та розпочав пошуки роботи, проте нічого ліпшого, ніж вакансія охоронця у супермаркеті, не знайшлося. Так як у цій професії Руслан себе не бачив, він вирішив укласти контракт про проходження служби у внутрішніх військах МВС України. Служив у патрульному підрозділі Слобожанської бригади ВВ, роблячи свій посильний внесок у боротьбу із вуличною злочинністю в рідному місті, адже саме про це він мріяв з дитинства. Коли року у Харкові було створено бригаду оперативного призначення НГУ, постало питання комплектування офіцерських та сержантських посад досвідченими професіоналами.

    Недивно, що Руслану запропонували посаду заступника командира взводу, яку він незабаром обійняв. З того часу і розпочалися відрядження гвардійця до зони АТО. Досвід, говорить боєць, отримав неоціненний. Терористи щоденно намагалися перетнути лінію розмежування, з артилерії обстрілювали житлові квартали.

    Все це негативно позначалося і на нашій службі — змушені зупинятися на блокпосту громадяни виявляли невдоволення, а часом і просто зривали емоції на гвардійцях, та ми намагалися робити все, щоб погасити непорозуміння. Іноді доводилось довго і терпляче пояснювати, хто ми такі і що тут робимо, а це в свою чергу спричиняло великі затори на контрольно-пропускному пункті, — говорить старшина Тонкий.

    Вже у перший день гвардійці зафіксували одне із найкумедні-. За кермом сидів чоловік років тридцяти, який казав, що їде на побачення. Гвардійці перевірили його документи, вже думали відпускати, але громадянин помітно нервував, навіть почав підвищувати голос та підганяти їх.

    Така поведінка викликала недовіру військовослужбовців, тому вони вирішили оглянути і його автомобіль. Там дійсно виявився «джентльменський набір» — пляшка шампанського і квіти.

    ArmyUA — Аналітично-інформаційний портал » Інформдень: 30 липня

    І щойно Тонкий промовив: «Все нормально, щасливої дороги», як, опустивши очі, помітив, що з кишені громадянина стирчить… запал від гранати! Як виявилось пізніше, це була готова до використання РГД Здивування бійців не можна було передати словами, утім, діяли вони швидко та професійною. Гвардійці затримали чоловіка, щоправда він намагався пручатися, тож аби його знешкодити і вилучити гранату, довелося застосовувати прийоми рукопашного бою. Через кілька днів хлопці зупинили автобус, що возив робітників на місцевий завод. Провівши перевірку документів пасажирів, Руслан виявив трьох осіб, які перебували у розшуку.

    Затриманих передали співробітникам Національної поліції, а вказаний автобус того дня гвардійці бачили востаннє. Наостанок Руслан розповів про зовсім свіжий інцидент, який наштовхує на думку, що якими б хитромудрими були правопорушники, гвардійців перехитрити вони все ж таки не в змозі.

    Так, зупинивши авто із шістьма молодиками, і спитавши мету їхньої поїздки до міста, вони почули відповідь: «Їздили до відділення. Військовослужбовці вирішили подивитися, що ж то за диво-книга така. Аж відкривши її, помітили прорізані сторінки, а в імпровізованому тайнику — пакунок із білою речовиною. Згодом дізналися, що вилучили 40 г амфетаміну.

    У Донбасі знову підірвали шляхи: перегін "Ясинувата-Скотувате" закритий

    Раніше таке бійці лише у фільмах бачили! До речі, подібні порушення хлопці намагаються фіксувати на відео, щоб злочинці потім не казали, ніби їм підкинули щось заборонене. Під час нашої зустрічі до відпустки Руслану залишалися лічені дні. Він вже з нетерпінням чекав на цей момент, адже вдома за ним сумують трирічний син Ростислав та дружина Олена. Та поки контрактник робить все можливе, щоб забезпечити порядок на прифронтових територіях. І для того, аби ми не забували кому завдячуємо своїм мирним життям, їхніми іменами називають вулиці, сквери та парки, їм посмертно присвоюють військові звання, їх нагороджують орденами і почесними званнями.

    А ще на честь полеглих проводять спортивні та фахові змагання. Невідомо, хто і коли вперше провів подібний турнір, але традиція ця не нова і широко розповсюджена в світі. Підтримують її і в Національній гвардії України, організовуючи різноманітні заходи, яким присвоюють імена загиблих побратимів. Участь у змаганнях, що проходили на полковому стрільбищі, брали не лише військовослужбовці частини, а й волонтери та громадські активісти, з якими миколаївці підтримують дружні стосунки.