Uncategorized

Коледж знайомства в Обухів Україна

До уваги абітурієнтів 2021 року!

Запрошуємо учнів 9-х класів на курси для якісної підготовки до складання державної підсумкової атестації наприкінці навчального року, а також до складання вступних випробувань для вступу у році до Коледжу економіки, права та інформаційних технологій Університету «КРОК» та інших коледжів та технікумів України. Зареєструватися на курси, дізнатися додаткову інформацію Ви можете за тел.

Обухів, вул. Осипенко, Для студентів Обухівської філії Університету «КРОК» гарантується позаконкурсний вступ та суттєва знижка в оплаті за навчання. Дізнайтесь на які освітні програми бакалаврату Ви можете вступити, зазначивши предмети, за якими Ви будете мати сертифікати ЗНО.

Університет «КРОК». Приймальна комісія Вступ до коледжу Вступ до Університету Вступ на програми бакалаврату Вступ на програми магістратури Вступ з дипломом кваліфікованого робітника Вступ з дипломом молодшого спеціаліста Вступ до аспірантури Вступ іноземних громадян. Найпоширеніші запитання зі вступу Гостьова книга.

Правила прийому у році Положення про знижки. Бібліотека Медична служба Охорона та безпека Гуртожиток. Кодекс поведiнки студентiв Кодекс академічної доброчесності Положення про знижки Office Культурный центр Спортивні секції Наукова діяльність Самоврядування. Навчальні та структурні підрозділи Вакансії підрозділів. Першим відомим володарем даровизни Лукавиці земель у басейні річки Красної, між річками Стугною і Гороховаткою був воєвода литовського князя Свидригайла  — брацлавський староста пан Станко [2] Станіслав Ганкович Юрша Юршевич.

Після смерті Станіслава Юрші Лукавиця перейшла у спадок його синові — володимирському наміснику Іванові Іванкові. Оскільки Івашко не мав синів, то власником його маєтків стала його сестра Юршанка, що вийшла заміж за волинського православного шляхтича, кухмістра Олехна Олексія Монвида- Дорогостайського , який зробився таким чином володарем Лукавиці. Олехно Монвид-Дорогостайський мав одного сина — мечника Миколу. По смерті батька Миколи Дорогостайського 14 липня року відбувся розподіл маєтностей між синами.

В результаті Кухмістрівщина Лукавиця дісталася найменшому Яну. За життя Яна Дорогостайського на річці Лукавиця був лише хутір , де проживав один селянин Обух : « за живота пана Яна Дорогостайського тые добра были пусты, только тут один мужик мешкал Обух, от которого за часом названо маетность над Лукавицею Обухов и Обуховщизия ».

Так, від імені Обуха, місцевість, яка до татарського згону називалася Лукавицею, отримала назву Обухів. Ян Дорогостайський володів Лукавицею 15 років і помер, залишивши одного спадкоємця, малолітнього сина Павла. Опікуном Павла був призначений його дядько Петро Миколайович Дорогостайський, що згодом відправляє Павла навчатися за кордон, а після цього продає хоча й не мав на це права у році Лукавицю білоцерківському старості Янушові Острозькому за кіп литовських грошей.

Обухівський медичний коледж - КВНЗ"Обухівський медичний коледж"

Також відомо, що в свою чергу Януш Острозький у поселенні Лукавиця поставив управителем козака Обуха. Після повернення з навчання з-за кордону, Павло Дорогостайський вступає у судову боротьбу з Янушем Острозьким за право володіти Обухівщиною. В результаті у листопаді року Павло через суд повертає свої законні землі. Після смерті Павла Дорогостайського Обухівщиною оволоділа його єдина дочка Олена.


  • Обухівський медичний фаховий коледж.
  • підключення додатків поруч Дергачі Україна.
  • знайомства допомога Нова Одеса Україна!

Після Люблінської унії посилилося соціальне й національне гноблення населення феодалами. Місцеві жителі брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні — років під проводом Криштофа Косинського. Тоді вони спалили фільварк дідича Обухова — белзького каштеляна Анджея Фірлея. Коли у травні року через Обухів проходили повстанці на чолі з Северином Наливайком , з ними пішла й частина жителів Обухова.

В січні року маєток Фірлеїв в Обухові був розгромлений козаками-«випищиками» та повсталими селянами Трипільського староства. Фірлея та дружини не було дітей, тому маєток перейшов до Фірлеєвої сестри Анни — дружини воєводи парнавського та венденського , графа Казімежа Йоахіма [5] Тарновського гербу Леліва. В роки визвольної війни — років Обухів у році став сотенним містечком сотник Яцько Красовський. Сотня ввійшла до Київського полку полковник Антін Жданович. Основна маса населення Обухова «покозачилась».

В році його пограбували й зруйнували татари, а людність забрали в полон. Однак містечко швидко відбудувалося. На початку року жителі Обухова присягли на вірність Російській державі. Під час громадянської війни Руїни Обухів був перетворений у пустку. За договором року Обухів залишився за Польщею.

Підготовчі курси у м.Обухів

Частина місцевих селян переселилися за Дніпро , інша — залишилася в Обухові, але не корилася панам, не платила податків і навіть не пускала на обухівські землі польську шляхту, тому польські пани прозвали їх «розбійниками». Пізніше обухівці підтримали Повстання Семена Палія у — роках.

Після поразки Палієвого повстання Обухів, Нещерів і Копачів дісталися «на ранг» київському полковникові, племінникові Івана Мазепи Константію Мокієвському. Тоді Обухів був порожній, Мокієвський у році залюднив його переселенцями, в основному з Полтавщини. Після Полтавської битви року Петро І , ліквідовуючи «изменников мазепинцев», віддав і їхні «изменничьи маетности» іншим володільцям: відповідно «изменичье» село Обухів було відписане в казну і «представлено указом в пользование» київському комендантові Черсичу.

В році частина «мазепинських пожитков» в Обухові, Нещерові і Копачеві «по указу» дісталася першому київському губернаторові, Петровому племінникові Дмитру Голіцину. При цьому з року до кінця XVIII століття номінальними власниками однієї з частин вважалися польські графи Тарновські. На час проведення Люстрації року в тій частині Обухова, що належала польському магнатові, хрещеникові Катерини ІІ Ян-Яцеку Амор грабя Тарновському, налічувалося 50 дворів.

Але польсько-російський кордон, що пролягав Обухівщиною і ділив її навпіл понад сто років, постійно був неспокійний, часто він був пов'язаний і із гайдамацькими рухами. Відомо, що в гайдамацькому повстанні Коліївщина року брав участь загін, який очолював двадцятилітній обухівець, козак-запорожець Яків Сачко Довгошиєнко. Після другого поділу Польщі указом Павла I від року половина Обухова з прилеглими землями були подаровані київському цивільному губернатору М.

Бардєєву, його синам і онукам, друга ж половина перейшла в казну і називалася ранговою. Одну частину населяли кріпаки, іншу — казенні селяни. За обома частинами містечка закріпилися відповідні назви: Бардіївка нинішня Піщана , що перейшла у власність Бердяєвим, і Кип'яча, що стала власністю казни.

У році Бердяєв від ревізьких душ власницької частини Обухова мав карбованців прибутку та карбованців — від зданих на відкуп п'яти шинків та одного млина. Бердяєв звів у центрі Обухова білокам'яну Свято-Воскресенську церкву, біля якої після смерті був похований. У році тут діяли полотняна фабрика, цегельний завод, гуральня.

У місті Обухів вибухнув газовий балон

Щороку відбувалося 6 ярмарків. В казенній частині Обухова за рахунок казни в році споруджено церкву в ім'я Архістратига Михаїла. Після смерті Бердяєва його нащадки продали маєток канцлерові імперії, намісникові Польщі, князеві Олександру Михайловичу Горчакову , який продовжив розбудову маєтку, спорудив білокам'яний палац, що вражав своєю архітектурною довершеністю.

Також князь Олександр Горчаков у році побудував в Обухові винокурний завод. У році Обухову надано статус ярмарського містечка: тоді тут проходило 6 губернських ярмарків у рік. Чисельність населення містечка становила жителів. Ярмарково-базарна стихія породила суто обухівський прошарок людей: промисловиків-баришників, торговців свинями — кабанників.

Підготовчі курси до складання ЗНО

Ярмаркове містечко густо заселяли ремісники: стельмахи , бондарі , столярі , ковалі , шевці , кравці , «богомази» і найбільше гончарі. Гончарним промислом займалися 15 відсотків населення Обухова. На початку XX століття місто вважалось «гончарною столицею» Київського повіту Київської губернії. Цьому сприяли великі природні поклади гончарної глеїстої глини.

Також відомо, що року в Обухові діяло 56 вітряків, на двох річках — Кобринці і Заваллі — стояли дві греблі, а на них три водяні млини. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Київського пов. Київської губ. Під час революційних змагань — років Обухів опинявся у нетривалому володінні різник держав та військ. У березні року у селищі стало відомо, що в результаті Лютневої революції було усунено від правління царя, тому влада формально перейшла у відання Української Центральної ради.

В листопаді стало відомо, що в результаті Жовтневого перевороту був скинутий Тимчасовий уряд, а в грудні влада в Обухові перейшла до Комісара Центральної ради Обухів тепер офіційно знаходився на території Української Народної Республіки. У січні року в Обухів увійшли більшовицькі війська.

Створився ревком, керівником якого став Т. Але, у березні року містечко окупували німецькі війська і влада спочатку перейшла до УНР березень-квітень , а з 29 квітня, після державного перевороту, Обухів став входити до території Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. В листопаді року в Обухові, Трипіллі та Григорівці почалося повстання проти німецьких військ в результаті встановлюється влада Директорії УНР.

Та проти радянської влади відразу повстали обухівці, підтримуючи дії отамана-«незалежника» Зеленого. У вересні року Обухів зайняла Біла армія Антона Денікіна , але у грудні більшовики повернули собі владу. На початку травня року об'єднані армії Польщі та Директорії УНР зайняли селище, та через контрнаступ радянської армії змушені були на початку червня відступити.

З даного часу в Обухові остаточно встановлюється радянська влада, хоча збройний опір на Обухівщині продовжувався до року.