Uncategorized

Підключити веб - сайти в Стебник Україна

Візьму шиття додому

Панський двір — фільварок у Стебнику знаходився на території вулиці Доброгостівській, зліва, неподалік цвинтаря. Відбувся перехід українських земель у власність польського короля. В ст. На той час в селі проживало 40 осілих селян.

Навігаційне меню

В середині 16 ст. На кожного з них припадало трохи більше, як 3 лани або волоки землі. За користування цією землею стебницькі селяни зобов'язані були платити щороку по 2 злотих чиншу за кожен лан та різного роду натуральні данини.


  • Курси валют в м. Стебник.
  • Горячее предложение!;
  • азіатські швидкісні знайомства Тернопіль Україна.
  • швидкісні знайомства християнина поблизу Жмеринка Україна.
  • НА ЦЮ Ж ТЕМУ.

Кожен двір мав давати косарів на сінокоси та жнива. Крім цього село мало сплачувати щорічно по 5 злотих «стації» на утримання польського війська. З селян стягали також податки за користування сіножатями і випасами. А оскільки допоміжним засобом існування стебничан було солеваріння, вони повинні були здавати кожного року по бочок солі [26]. Будучи неспроможними сплачувати такі великі повинності, селяни розорювались, втрачали землю і попадали в ще більшу залежність від шляхти. Про обезземлення селян в 17 ст. Щораз більше зростало число селян — підсадків, що зовсім не мали свого поля.

Безземельний селянин за право жити на панській землі та користуватись нею ставав повним кріпаком і змушений був працювати на пана без будь-якої оплати. На перших порах селяни відробляли панщину один раз на тиждень півдня-двічі, відтак-тричі. З часом селянин-кріпак втрачав свободу [26]. Стебницькі соляні копальні також перейшли у власність польських королів. Приблизно тоді з'являється нова назва солеварного заводу «Саліна», яка має чисто польське походження й перекладається як «соляна копальня».


  1. безкоштовні сайти лесбіянок - Фастів Україна.
  2. До Дрогобича, де проходить другий тур виборів мера, прибули близько ста "журналістів"?
  3. Провайдер ВОЛЯ - підключити послуги ТБ та Інтернет в Київ;
  4. Німецькі інвестори хочуть врятувати Стебник, Трускавець і Дрогобич від катастрофи!
  5. сайт знайомств у місті Курахове Україна.
  6. Населенню залишались лише соляні кринички. Через прогресуюче обезземелення стебницьких селян багато з них почали займатись виключно індивідуальним солеварінням для подальшого збуту. Тих селян, що виварювали сіль на продаж, королівська адміністрація, здійснюючи контроль за монополією на солевидобуток, примушувала платити велике мито [26]. В році на «Білому березі» було викопано ще одну соляну копальню, глибиною 47 м.

    З часом в народі її стали називати «Шиб Лісовий» «Лісова». Вона перебувала в Станильському лісі, неподалік від польової дороги Стебник — Доброгостів. Сіль виварювали з соляного розчину — ропи. Добовий видобуток становив кубів ропи [26] [35].

    КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ

    Розробка стебницьких соляних покладів була королівською монополією. Польський король Стефан Баторій указом підтвердив давній привілей королівської влади на західноукраїнські соляні родовища. До року стебницькі соляні копальні належали польському магнату  — гетьману Жевуському і здавались в оренду приватним підприємцям. Тепер копальня перейшла у власність польського шляхтича Ржевського відповідно до указу короля Стефана Баторія , який звелів віддати шляхті розробки всіх корисних копалин [26]. На «Лісовому шибі» соляний розчин нагору подавали дерев'яними цебрами при допомозі кінної тяги.

    На солеварню, яку збудували в селі, він плив дерев'яним трубопроводом довжиною понад 2 км. Через свою недосконалість він часто виходив з ладу й спричиняв труднощі. Солеварня випускала кілька сортів кухонної солі.

    Оберіть ваше місто

    Найкращий сорт являв собою чистий дрібнозернистий продукт. Сіль, що під час виварювання частково спеклася, називалася «запіканкою» і належала до нижчих сортів. Готову продукцію засипали в бочки. Вартість такої бочки становила 4 злотих. Наприкінці 17 ст. З року соляне мито, сінокісний, пекарський, різницький, млинарський і багато інших побори перебували в оренді.

    Орендарі довільно збільшували повинності, в результаті чого багато селян розорялися і тікали з насиджених місць. Його жителі займалися видобутком солі і сільським господарством, головним чином тваринництвом. За люстрацією року в Стебнику 13 ланами користувалися 40 селян, які за кожен лан щорічно платили 3 курки, 18 яєць і по два злотих. Крім того, на утримання польського війська жителі села виплачували 5 злотих і на користь церкви — 2 злотих. У вільні від сільгоспробіт дні селяни добували за рік до 1 тис.

    Загородники їх у селі було шість чоловік замість чиншу виконували різні роботи. Так, згідно з люстрації — рр. Вони брали участь у зажинках і обжинках , заметах і обкосах , давали з лану по одній гусці, 4 курки, 24 яйця. Селяни були зобов'язані возити дрова у жупу і сіль на склад та зі складу у Львів і Перемишль.

    Крім того, вся сільська громада виплачувала на гайдука 60 флоринів. Загальна сума чиншу становила флоринів 28 грошів. Частина селян, що займалася солеварінням для продажу, змушена була платити велике мито старостам [36]. Солониці замулювалися, висихали і кількість солі, таким чином, у річковій воді зменшувалася.

    Щоб дістатися до покладів солі, почали викопувати криниці — жупи. Видобуток ропи і виробництво солі здійснювалися вельми примітивним способом. Жупник , ризикуючи бути засипаним землею, спускався по канату в криницю, черпав соляну ропу і в шкіряному мішку подавав її на поверхню. Ропу піднімали за допомогою во́рота , потім доставляли на солеварню, де в металевому резервуарі виварювали сіль.

    Ропа з неї добувалася за допомогою кінної тяги. У році Галичина потрапила під владу Австрійської імперії. І в цьому ж році, як нову адміністративну одиницю Австрійської імперії було створено Королівство Галичини та Володимирії. З по рік село входило до Дрогобицького округу. Стебницькі соляні копальні перейшли в році у володіння австрійського імператорського двору, який встановив на видобуток солі монополію. Селянам заборонялося черпати ропу для виварювання солі навіть у тих випадках, коли вона протікала через їхні горо́ди.

    За використання ропи фінансові охоронці і поліція накладали на селян штраф або піддавали їх тілесним покаранням. Кількість соляної ропи, яка добувається з неглибоких шахт, значною мірою залежала від кількості опадів. Для гарантованого видобутку солі в і  рр. На місці виявлених потужних шарів спорудили шахту «Кюбек», в яку накачували воду для утворення насиченого соляного розчину.

    Тобто сіль добували способом вилуговування з подальшим випарюванням соляного розчину. Утворилися 11 «луговень» діаметром до  м, а найбільша мала площу 2,2 га. Аналіз нових соляних покладів у році показав наявність в Стебнику калійної солі. Законами Фердинанда І від 17 квітня  р. Його обрали замісником голови, але він відмовився [42]. Саліна в Стебнику була найбільшою в Східній Галичині. В загальному, річну продукцію Саліни оцінювали у Попит на Дрогобицьку і Стебницьку сіль був дуже великий. Станом на рік відмивна «синява» не зовсім чистої солі, що схожа до Калуської синьої солі калієва сіль; відкрита нещодавно в значних покладах в Калуші , може бути використана для справляння полів замість гною.

    В році крайовий сойм Галичини, виділив невеликі кошти для дослідження корисних копалин в районі Стебника { З по рік Стебник входив у Дрогобицький повіт. Однак поклади в основній масі не використовувалися. Лише в незначних розмірах велася розробка покладів солі. Австрійські геологи скептично ставилися до можливості розширити видобуток калійних солей на прикарпатських рудниках. У році правом розробляти корисні копалини Стебника заволоділо акціонерне товариство «Калі». Але видобуток мінеральних добрив тут був незначним. Наприкінці року в результаті жорстоких поразок у першій світовій війні монархія в Австро-Угорщині впала і у листопаді року було проголошено Західно-Українську Народну Республіку ЗУНР.

    «Об’їзд через Стебник». Чи витримає місто такий потік транспорту?

    В травні року війська поляків зайняли Дрогобич. Після занепаду Австрійської імперії, Польща, здобувши власну незалежність, вже в липні  р. Окуповану Західну Україну поляки назвали «Малопольська Всходня». По навколишніх селах польські каральні загони вишукували колишніх активістів ЗУНР та воїнів УГА й привселюдно жорстоко збиткувалися над ними. Багатьох з них закатували на смерть. На фоні розгулу страшного польського шовінізму авторитет колишнього австрійського цісаря Франца Йосифа ще довго жив серед наших людей.

    Скрізь насаджувався культ Великопольщі та католицизму. У Стебнику активізував свою роботу польський костел , збудований поляками ще році неподалік Саліни. Поляки створили напіввійськове формування під назвою «Стшельци» стрільці , що займало шовіністичну позицію до українського населення. Почались гоніння на українських патріотів і на все українське. Польська влада відібрала навіть мізерні національні права, котрі вони мали при Австрії. На початку двадцятих років життя в Стебнику було надзвичайно важким.

    Давалась взнаки післявоєнна інфляція. Тоді в обороті були так звані польські марки.