Uncategorized

Новий сайт знайомств у Дебальцеве Україна

Ми відповіли, що треба більше часу і, поки повертались на опорник, дали команду знищувати все устаткування і зброю. Порозбивали автомати, прилади нічного бачення, тепловізори, біноклі, навіть ножі в туалет скинули, щоб сепаратистам нічого не дісталось. Ну і вийшли. Далі нас завантажили в «Урал» і повезли в Луганськ. Ось так і закінчилось безславне дебальцевське відрядження. Проросійські бойовики завантажують боєприпаси у військову техніку на позиції неподалік Дебальцева. Бо ми всі вже як зомбі були. І постійно глушать, глушать, глушать, тому сну ніякого. Контужені всі: пішов поблював, знеболюючого випив, взяв АГС автоматичний гранатомет станковий — ред.

Отак ми й жили останній місяць. Треба було ще 9 лютого, поки були хоч якісь доріжки, відійти до своїх на позицію «Кацо» і тоді б також стали героями. А так як ідіоти до останнього тримались, виконуючи наказ.

ВСП Тальянківський агротехнічний коледж Уманського національного університету садівництва

Наказ виконали, потрапили в полон і нам тепер говорять, що ми зрадники. Було бажання вдома закритись і на люди не показуватись. Але, слава Богу, у мене друзі хороші, постійно мене витягували. Я теж приїхав додому, ходив сам не свій. Запитуєш себе: а для чого все це було? А Генштаб розказує про два бездарні опорники, які стояли-стояли, а потім взяли і пішли кудись.

Так, виходь, в спортзал поїхали. Тренер каже: ось тобі груша, бери лупцюй, хай злість виходить. Так що я в цьому плані швидше адаптувався. Вихід українських силовиків із Дебальцевського плацдарму відбувався під прикриттям артилерії та спеціально сформованих груп десантників і спецпризначенців. Групи працювали на двох маршрутах руху підрозділів. Одна з них, що складалась із бійців ї аеромобільної бригади, у ніч із го на 18 лютого зайняла дві панівні висоти в районі селища Нижнє Лозове.

Колона українських військовослужбовців виїздить із Дебальцевського плацдарму під вогнем бойовиків. Ігор Герасименко, командир зведеного загону прикриття, командир першого батальйону ї окремої аеромобільної бригади раніше , командир 5-ї батальйонно-тактичної групи ї десантно-штурмової бригади зараз , Герой України.

Зимова кампанія 2014–2015

Противник був у Логвинові, і нашим завданням було зайняти панівну висоту з цього боку, щоб їх задавити вогнем. На висоти вийшли вночі з го на 18 лютого.

А зранку вихід, тоді й почалась «карусель». Бойовики попрокидались і почали вилазити на свої висотки. Тому те, що понаривали снаряди, і було укриттям. Я їм кажу: що ж ви робите, чого лупите по нас? Дійшло до того, що командир другої роти, Юра, під вогнем виліз на БТР і тримав український прапор, щоб вони зрозуміли, що це свої. Ми вели вогонь по сусідній горі, щоб вони не стріляли вниз по військах, а наші, виходить, «крили» нас.

У нього над головою два снаряди пролетіли, і він зліз зі словами: «Ну його, не вистачало ще, щоб свої вбили». Вони знали, що там маємо бути ми, але боялись. Бачать: бій йде. Хто по кому стріляє — бог його знає. От вони по двох сторонах і клепали: що то тих, що по тих.

Десантники 95-й бригады вернулись из Дебальцево домой - Чрезвычайные новости, 23.02

Найважче було висидіти день під вогнем артилерії. Тобто під вогнем артилерії треба придушити вогонь противника, який на паралельній висоті, плюс вогонь ще наших військ по нашій висоті. Уявіть собі цю картинку в голові. Плюс мороз. Ми використовували танки як приманку. Танкісти це, звісно, розуміли. Просто щоб ви уявляли стан людини: він сидить в металевій коробці, в якій у нього дуже вузький кут огляду, і спеціально виїжджає, підставляючи свою броню, щоб противник стріляв.

Тільки так їх можна було витягти на вогонь. Вони ж теж навчились воювати. Тільки-но вилазили, ми танками їх «давили», бо зайняли більш вигідну позицію. Якби вони почали лупити, цієї колони просто не було б. Ми, звісно, могли піти, але від колон залишився б «вінегрет». Тут вже більше моральні принципи мають значення. От як ти будеш з цим жити, якщо міг зробити, а не зробив? Як ти бійцям в очі дивитись будеш? Ні, ми зробили все правильно. І, до речі, «х» у нас не було.

Значить, хтось там зверху за нами таки дивиться. Грубо кажучи — це чисте поле. Скільки ти зміг вритись в землю, стільки й фора для твого життя, бо тільки земля тебе зможе врятувати. І як вистояти так добу в бою? Це ж не в окопі. Ти ж там багаття не розкладеш. Так ти не гинь. Ти воюй. Ти що, сюди гинути прийшов? Є ж різні категорії людей. Є такі, що бояться визнати, що вони боягузи, зате можуть підмовити десяток людей.

Мовляв, не треба чогось там робити. І що в результаті — підрозділ не БГ не в бойовій готовності — ред. Тому що хтось не хоче йти воювати. От візьмемо у бригаду. Та будь-яку десантну бригаду. Ви чули якісь репліки, стогони, щоб хтось з десантників звинувачував когось? Тому що треба виконувати роботу.

Топ анкеты молодых женщинах в настоящее время на веб-сайте

Хто хоче, той шукає можливості, хто ні, шукає причину. І все. А є ще інша картина. Наприклад, приїжджає старший начальник і запитує: як справи? І військовий не може сказати, що йому бракує сил і засобів, або попросити підказки, бо власних мізків бракує. Він не може цього визнати. І каже: все нормально, товаришу генерал. А потім раз, і прорив. Тобто є ще й неграмотність. Невдовзі після виходу українських військ із Дебальцевського плацдарму до Адміністрації президента був відправлений лист.

Це було звернення, підписане офіцерами, що брали участь в операції. Зокрема, серед підписантів значився командир ї окремої гірсько-піхотної бригади Сергій Шаптала, який 18 лютого фактично взяв на себе керівництво виводом військ, за що згодом був нагороджений зіркою Героя України, а також представники го, го та го батальйонів.

У листі йшлось про некомпетентність вищого військового командування та необхідність його відставки. Щоправда, вже невдовзі частина підписантів заперечила власну причетність до звернення, а в СБУ заявили, що мають докази участі російських спецслужб у його написанні. Одним з авторів листа був командир групи артилерійської розвідки го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» із позивним «Зелений». Військовий брав участь в організації виведення українських підрозділів із Дебальцевського плацдарму і на правах анонімності погодився розповісти Радіо Свобода про деталі підготовки операції.

Колона української військової техніки рухається в напрямку Артемівська після виходу з Дебальцевського плацдарму.

Коляски Дебальцево

Сам факт того, що командир сектору відмовлявся залишати сектор під час відходу і пішов у колону, вже розуміючи, що його зараз просто фізично туди завантажать, щоб не залишати такий хоч і нічого не вартий, але почесний трофей противнику — доказ цьому. Наказ — це коли якась посадова особа бере на себе відповідальність. Такого наказу не існувало. Я можу сказати, що начальник Генштабу знав про вихід, можливо, ще деякі генерали, але вони не хотіли брати на себе відповідальність, бо, підозрюю, не вірили в успішність прориву. Муженко зайняв таку позицію, що коли є людина, яка бере на себе відповідальність і у неї все вийде, то молодець, якщо ні — то він тут ні при чому.


  1. сайти знайомств в Авдіївка Україна.
  2. БДСМ проститутки Дебальцево без регистрации с фото.
  3. Open Call: Дебальцеве, где ты?.

Українські військові на вантажівці після виходу з Дебальцевського плацдарму. Мова йшла про полон та загибель тисяч людей. На кону були ці життя. Аргументи, щоб переконати Шапталу ухвалити рішення, були дуже прості.

Популярные анкетные записи женщин на сей день на ресурсе