SOS!!! СРОЧНО!!! ДЛЯ ВСЕХ ЗООЗАЩИТНИКОВ, ЛЮБИТЕЛЕЙ ЖИВОТНЫХ И ПРОСТО НОРМАЛЬНЫХ ЛЮДЕЙ ГОРОДА ЗАПОРОЖЬЯ

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
 НАКАЗ    від 7 вересня 2010 року N 365
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення евтаназії тварин

На виконання Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо проведення евтаназії тварин (додається).

2. Управлінню організаційного забезпечення та організації ветеринарної справи Державного комітету ветеринарної медицини (Маковський М. І.) довести дію наказу до начальників головних управлінь ветеринарної медицини в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести методичні рекомендації до відома суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері ветеринарної медицини.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Голова Комітету І. Ю. Бісюк

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету ветеринарної медицини
07.09.2010 N 365

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення евтаназії тварин

1. Дані Методичні рекомендації щодо проведення евтаназії тварин (далі - методичні рекомендації) обумовлюють механізм організаційних робіт з умертвіння тварин не сільськогосподарського призначення гуманними методами.

Методичні рекомендації враховують вимоги законів України "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про ветеринарну медицину", "Про охорону навколишнього природного середовища", Рекомендації Всесвітнього Товариства Захисту Тварин (WSPA) по цивілізованому регулюванню чисельності бездоглядних тварин: вилову, транспортуванню, утриманню в притулках і присипанню.

2. Евтаназія - це дія, що за своєю природою чи наміром виконавця спричиняє умертвіння тварин гуманними методами, що не викликає у них відчуття тривоги або страхутавиключає їх передсмертні страждання.

Види евтаназії:

соціальна - у якій рішення щодо умертвіння тварин залежить від суспільства та економіки, яка керується критерієм "витрати - вигоди";

паліативна - яку використовують з відчуття професійної етики та поваги стосовно пацієнта у випадку, коли з терапевтичної точки зору вже нічого не можна вдіяти для того, щоб зупинити хворобу.

3. Евтаназія може бути рекомендована з метою припинення страждань тварини, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб або наявності характерних підстав, віднесених до наступних критеріїв її проведення:

3.1. Соціальна евтаназія:

а) неадекватна агресивна поведінка, яка не дозволяє утримувати тварину в умовах спілкування з людиною та іншими тваринами, в тому числі ідиопатична агресія (синдром раптової люті);

б) прояви сильного психологічного виснаження (обсесивно-компульсивний синдром або невроз нав'язливих станів тощо) чи страждання під час тривалого утримання у притулку;

в) при виникненні особливо небезпечних інфекційних хвороб, в тому числі спільних для людей і тварин та проведення карантинних заходів;

г) патологічна боязкість;

д) за необхідності умертвіння новонародженого приплоду;

е) відсутність соціалізації на людину в результаті ранньої сенсорної та соціальної депривації (здичавіння);

ж) при регулюванні чисельності тварин, до яких немає можливості застосовувати методи біостерилізації (кастрації) або інших біологічно обґрунтованих методів.

3.2. Паліативна евтаназія:

а) тяжкі травми та каліцтва, не сумісні з життям;

б) III - IV стадії онкологічних захворювань;

в) декомпенсація хронічних захворювань серця, легень, печінки, нирок;

г) паралічі, парези та інші невиліковні хвороби;

д) за віком (старезність, тобто якщо процес старіння зайшов надто далеко або новонароджених та підсосних, що мають фізіологічні вади).

4. З відчуття професійної етики і поваги стосовно пацієнта з метою виключення передсмертних страждань тварин при евтаназії необхідно попередньо проводити премедікацію тварин або використовувати комбінації лікарських засобів з анестетиками.

5. Тварини повинні утримуватись в умовах, які задовольняють їх природні потреби в їжі, воді, сні до самого моменту умертвіння.

6. Право проводити евтаназію має лише лікар ветеринарної медицини, як виняток інша компетентна особа - при надзвичайних або екстремальних випадках, передбачених законодавством ситуаціях, коли необхідно покласти край стражданням тварини.

7. Лікар ветеринарної медицини повинен кваліфіковано та обґрунтовано провести роз'яснення власнику (утримувачу) тварини про можливі наслідки перебігу захворювання, ймовірний ступінь страждань тварини та запропонувати, як етичний та неминучий захід провести евтаназію.

8. Лише власник тварини має право прийняття рішення про умертвіння тварини. Таке рішення повинно викладатись у письмовій формі.

9. У разі виникнення підстав для проведення соціального виду евтаназії, особливо в рамках виконання місцевих програм по регулюванню чисельності безпритульних тварин, рішення щодо умертвіння тварин повинно прийматися колегіально.

10. Евтаназія повинна проводитися із спричиненням мінімальних фізичних і моральних страждань для тварини. Вибраний метод евтаназії повинен викликати втрату свідомості (глибокий наркоз) та смерть, викликану зупинкою роботи серця чи центру дихання.

11. Законодавством заборонено застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від асфіксії, електричного струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву та інші больові методи.

12. Приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини.

13. Зобов'язувати лікаря ветеринарної медицини проводити евтаназію всупереч його морально-етичним принципам неприпустимо.

14. Особа, яка провела евтаназію, повинна переконатися і констатувати смерть тварини та в разі необхідності оформити відповідний документ про проведену евтаназію (акт про умертвіння).

15. Утилізація, кремація чи поховання трупів тварин повинна проводитись у місцях, спеціально відведених для цього.


Начальник управління
організаційного забезпечення та
організації ветеринарної справи


М. І. Маковський

Тэги: эвтаназия .